«Земля не повернется вспять, от боли горяча,
Пока сжимаем рукоять духовного меча».
Миколай Рачков.
Напевно, жодне ім’я так не славилось на Північній Русі, як ім’я преподобного Сергія Радонезького (пам’ять його 8 жовтня). Усе його життя – це явище чистої святості. І святість ця не була самотньою або замкнутою, а була святістю в навколишньому суспільстві , і до сих пір залишається такою. Він явив нам усамітнення, але не самотність, бідність, але не безталання. Але найголовніше – молитва. Ігумен Сергій вмів діяти «тихими і лагідними словами» на найжорсткіші і загрубілі серця і таким способом часто примиряв навіть ворогуючих князів. Більше 500 років його святе ім’я звучало в усіх православних слов’янських землях, його ікони були майже в кожному храмі. Так було і в Єлисаветграді. Починаючи з козацького шанця (невелике земляне військове укріплення) імені преподобного Сергія Радонезького в фортеці св. Єлисавети, до прекрасних високохудожніх ікон «ігумена землі Руської» в храмах міста (деякі з них залишилися і після безбожної влади в наших музеях). І навіть за радянських часів не приховували той факт, що прп. Сергій Радонезький благословив князя Димитрія Донського на Куликовську битву і передбачив перемогу …
Колючим терням була усипана дорога до святості преподобної Досифеї затворниці, Київської (пам’ять її теж 8 жовтня), відомої за життя, як затворник Досифей. Суворе відлюдницьке життя і пророцтва старця привернуло до нього увагу світу. Від неї отримав благословення йти в Саровську обитель і молодий прп. Серафим. Тільки любов і віра допомогли молодій дівчині нести такі важкі подвиги затвора (поговорити з нею можна було через печерне віконце). Так з нею розмовляла і імператриця Єлизавета Петрівна, яка приїздила в Київ в 1744р. «В Христе все мысли заключила, жила с Ним сердцем и душой, Его вождем души избрала и ум Ему отдала свой»… І далі Свята Церква молиться прп. Досифєї: «О, прекрасная невесто Христова, чистая голубице, озлащенная Духом Святым, девственная похвало и пещерная собеседнице ангелом, под. спудом мира сего сокрывшаяся, но на свещнице церковнем высоце Самим Богом поставлення, преподобная мати Досифее»…
Досифея, що не мала документів, по існуючим тоді законам, не могла бути пострижена в чернецтво. Але велінням Єлисавети I чернечий постриг був здійснений і Китаєва пустель отримала від цариці велику суму грошей на побудову нового храму. А затворниця Досифея все життя молилася про богобоязливу , люблячу український народ царицю та її добрі справи.
Явищем чистої святості було життя апостола і євангеліста Іоанна Богослова (пам’ять його 9 жовтня). Апостол Іоанн, улюблений учень Іісуса Христа, автор Євангелія, книги Одкровення і трьох Послань, мав вірне любляче серце, світлий і чистий розум. Він виявився здатним побачити в
своєму Вчителі Іісусі Христі Слово життя. «Любіть один одного – постійно вчив апостол любові Іоанн Богослов, – Любов – найнеобхідніша заповідь. Якщо виконаєш її, то виконаєш весь Христовий закон. Тільки любов’ю можна пізнати Бога, тому що Бог є Любов » … «Святі і по смерті діють як живі: зцілюють хворих, виганяють бісів і силою Господа протидіють всякому лукавому впливу їх болісного панування. Бо святим мощам завжди притаманна чудодійна благодать Святого Духа »- писав прп. Єфрем Сирин ще в IV ст. Господь залишив нам мощі святих, щоб наставляти нас, вчити і показувати нам шлях до Царства Небесного.
Свята Церква 11 жовтня святкує собор преподобних отців Києво-Печерських , що у Ближніх Антонієвих печерах спочивають. В нашій фортеці св.Елісавети, побудованої 263 роки тому, був равелін (укріплення), присвячений преподобним отцям Києво-Печерським.
Мощі свт. Михайла, першого в історії митрополита Київського (пам’ять 13 жовтня), керуючого Російською Церквою з 988 по 991р., спочивали у великій соборній Печерській церкві відкрито до Жовтневого перевороту. Підірвана була ця велика церква Київської Русі в кінці 1941р. – радянськими підпільниками. Загинуло багато святинь, що знаходилися в ній. Але святі нетлінні мощі преподобних отців Києво-Печерських збережені були в Ближніх і Дальніх печерах Свято-Успенської Лаври. Дивом Божим від мощей прп. Спиридона Печерського були напоумлені вищі офіцери німецької окупаційної влади Києва, які дозволили відкрити монастир і печери для поклоніння віруючим. Дивом Божим за часів хрущовських гонінь на Церкву не змогли вивезти в невідомому напрямку з Лаври мощі преподобних. І хоча багато святинь знищили богоборці в XX в., але вони не змогли повністю перекрити народові нашому дорогу до святості. Адже Київська Русь – 3-ий уділ Божої Матері на Землі. І тільки на Русі так урочисто святкується свято Покрова Пресвятої Богородиці. Вона є великою Помічницею і Молитовницею, «Взбранной Воєводою» духовного воїнства ангелів і всіх святих.
Протоієрей Євгеній Назаренко.
Просмотров (32)