У фондах Кіровоградського обласного краєзнавчого му­зою зберігаються фотокопії документів, які стосуються почат­ку будівництва фортеці Святої Єлисавети. Ще 1970 року вони надійшли з фотолабораторії московського Архіву зовнішньої політики Російської імперії. У зв’язку з труднощами розбору рукописів XVIII століття, документи залишилися поза ува­гою дослідників історії міста, але давно могли бути викори­стані для вирішення часто виникаючого питання про час його заснування. Один з цих документів – «Відомість про стан команд, присланих для будівництва фортеці 1754 року» чітко зазначає, хто і коли будував фортецю Святої Єлисавети. То були майстри і робітники з 8 козацьких полків, прислані ге­тьманом Кирилом Розумовським за зверненням до нього Ко­легії іноземних справ на підставі сенатського указу від 8 лютого 1754 року «О наряде определеннаго числа казаковъ для работъ и для прикрьітія крепости Святой Елисаветы».

31 березня 1754 року був виданий сенатсь­кий указ «О штатномъ положеній для содер- жанія мастеровыхъ, оружія н амуниціи, при построены крепости Святыя Елисаветы», в якому «ПРИКАЗАЛИ: 1) вышеобъявленную крепость Св. Елисаветы, по силе прежняго Правнтельствующаго Сената обще съ Кол- лсгіями Иностранныхъ делъ и Военною, Апре­ля 1 дня 1753 года определенія, въ Новой Сербіи на определенномъ отъ означеннаго Ге­нерала,-Маіора Глебова месте, на реке IIшуле, оному Генералъ-Маюру Глебову съ наступленія сего 1754 года будущей вееяы застроить, икътаму.ощщц*редостц стро- енію, по взнесенной изъ Канцелярій Главной Артиллеріи и Фортификаціи, учиненной оною Канцелярією обще съ нимъ Генералъ-Маюромъ Глебовымъ смете, на земляное и дере­вянное исправленіе и на приготовленіе въ лесахъ лесным, и другихъ припасовъ, плотниковъ, кузнецовъ и работныхъ лю­дей, годныхъ въ работу, кроме престарелыхъ и малолетныхъ, противъ написаннаго въ той смете числа половину, а именно: пешихъ 5067 человекъ, да для возки изъ лесовъ бревенъ кон- ныхъ половину жъ 325 человекъ, съ роспусками нарядить изъ Малороссшскихъ полковъ, по разсмотренню Мало- россійскаго Господина Гетмана и Кавалера съ потребнымъ на нихъ пров1антомъ заблаговременно; и къ будущей весне при­слать ихъ въ Новую Сербію къ означенному Гене­ралъ-Маюру Глебову, без упущенія времени, и о томъ изъ Коллегіи Иностранныхъ делъ писать къ оному Мало- россійскому Господину Гетману и Кавалеру непродолжите­льно, а онымъ мастеровымъ и работнымъ людямъ, за бытность ихъ при той работе производить заработныя деньги каждому на день, пешему по 3 коп., съ лошадьми по 5 коп., и на дачу темъ мастеровымъ и работнымъ людямъ заработныхъ денегъ отпустить къ означенному Генералъ-Маюру Глебову изъ Камеръ-Коллегіи, изъ кабацкихъ новоположенныхъ де­негъ противъ объявленной въ той смете сумме половину жъ 20193 рубли».

Таким чином, будівництво мали розпочати весною 1754 року.

З травня 1754 року на засіданні сенату було заслухане до­несення Колегії іноземних справ про те, що сенатський указ щодо наряду та направлення робочих і майстрів з мало­російських полків на будівництво фортеці виконано. Треба підкреслити – про наряд та направлення, а не початок будівництва.

З «Відомості про стан команд, присланих для будівництва фортеці 1754 року» відомо, що при наряді 5508 чоловік на будівництво в дійсності прибуло 5430 чоловік. Наряд плану­вався на 4 місяці роботи, без урахування часу на переїзд. На організацію та відправлення козацьких команд за документа­ми пішов майже місяць – з 7 квітня до 3 травня, не менше часу пішло на перехід з полків на місце збору. Урочисте за­кладання фортеці відбулося 18 червня 1754 року, з приводу чого був влаштований грандіозний феєрверк. Із закінченням робіт козаки були відправлені у свої полки 12 жовтня 1754 року. Повернулося їх 4365 чоловік, решта вибула за хвороба­ми, смертю та втечею. З точки зору розрахованого на 4 місяці забезпечення козаків провіантом дата заснування фортеці відповідна завершенню робіт у жовтні місяці.

На жаль, нам невідомі імена рядових будівничих цита­делі, яка стала причиною заснування і розвитку міста на Інгулі. Зазначимо їх хоч за кількістю від кожного полку, що виконували наказ гетьмана:

Гадяцького полку – 450 осіб;

Київського полку – 374 особи;

Лубенського полку – 785 осіб; Миргородського полку – 1390 осіб; Ніжинського полку – 598 осіб; Переяславського полку – 392 особи; Полтавського полку -■ 1060 осіб; Прилуцького полку – 384 особи.

Натомість добре відомі ті, хто очолював ці полки 1754 року, і є добра нагода згадати їх поіменно:

Гадяцького полку – полковник Іван Васи­льович Родзянко, предок одного з лідерів Лют­невої революції 1917 року Михайла Володимировича Родзинка (1859-1924):

ган, зять Олексія і Кирила Розумовських, батько прибічника імператора Петра III генерал-поручика Василя Юхимовича Дарагана, тесть князя Петра Васильовича Хованс-ького та Івана Григоровича Галагана;

Лубенського полку – полковник Петро Данилович Апос­тол, син гетьмана Данила Апостола (1654-1734), батько родо­начальниці Муравйовпх-Апостолів;

Миргородського полку – полковник Федір Матвійович (Петроградський, предок видатного математика Михайла Ва­сильовича Остроградського (1801-1861) і морського міністра уряду гетьмана Павла Скоропадського і командувача Українським флотом у Севастополі адмірала Михайла Ми­хайловича Остроградського (1870-1921);

Ніжинського полку – полковник Петро Іванович Розу- мовський, племінник Олексія і Кирила Розумовських, у Ту­рецьку війну 1769 року командувач 6-тисячним козацьким корпусом ІІ-Ї армії генерала Петра Румянцсва;

Переяславського полку – полковник Семен Іванович Су­дима, учасник багатьох воєнних походів, свояк першого ко­менданта фортеці Святої Єлисавети Олексія Глєбова, батько одного з найосвічених людей України – останнього генераль­ного судді Якима Семеновича Сулими (1737-1818);

Полтавського полку – полковник Андрій Андрійович Горленко, онук гетьмана Данила Апостола, останній пол­тавський полковник, брат святого Іоасафа – Іоакима Андрійовича Г’орленка (1705-1754);

Прилуцького полку – полковник Григорій Гнатовнч Га­лаган, учасник багатьох воєнних походів, сват полковника Юхима Дарагана, дід відомого українського громадського діяча Григорія Павловича Галагана (1819-1888).

Результатом їх заслуг і шляхетності залишились родові герби і талановиті нащадки.

Костянтин ШЛЯХОВИЙ

¹ старший науковий співробітник обласного краєзнавчого музею

Просмотров (79)