СВЯТАЯ ГОРА АФОН. 01 Монастырь Великая Лавра Святого Афанасия.

Сьогодні, 18-го липня, день пам'яті Афанасія Афонського. Дивним чином, це лучезарне світило в сузір'ї святих отців, пов'язаний і з нашим містом. Про це піде мова далі. Лавра Святого Афанасія або Велика Лавра (грец. Ιερά Μονή Μεγίστης Λαύρας) - першенствующий монастир на Святій Горі Афон, заснований в 963 році св. Афанасiєм Афонським, вихідцем з Каппадокії, який привніс в печерне та отшельнiческе чернецтво систему гуртожитку (кіновії), яка згодом стала переважним чернечим способом життя як на Афоні, так і в інших монастирях на сході. У лаврі святого Афанасія знаходиться найдавніша на Афоні церква, побудована цим святим на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці. Існує один цікавий документ, знайдений А. В. Пивоваром, який свідчить: 1757 года генваря 16 дня в журнале Правительствующего Сената записано:По доношению брегадира и крепости Святыя Елисаветы коменданта Глебова, коим по поданной Святыя Афонския горы Великая Лавры монастыря Преподобного Афонасия архимандрита Ерофея з братиею представляет о дозволении ему, архимандриту, построить своим коштом при крепости Святыя Елисаветы монастырь и о учреждении во оном на греческом языке иеромонахов и диаконов на несколько лет с переменою ПРИКАЗАЛИ: то доношение с приложенною притом оного архимандрита челобитною и з жалованной грамоты копиею отдать в Секретную экспедицию, исправясь о строении при Миргородском шанце монастыря, доложить. Подлинной за подписанием Правительствующего Сената:Протоколист Василей ФлееровС подлинным читал канцелярист Сергей Зыков Лавра св. Афанасія була і є найбільшим і найголовнішим православним монастирем святої гори Афон. Лавра заснована у 963 році преподобним Афанасієм Афонським. У житті монастиря були різні періоди: розквіту, занепаду після пограбувань. Та у XVII столітті лавра знову відродилася у своїй величі. Процеси відновлення продовжувалися і у кінці XVIII століття. І сьогодні Лавра св. Афанасія має великий духовний авторитет і зберігає почесне перше місце серед 20-ти афонських монастирів. Треба нагадати, що у XVII – XVIII столітті багато монастирів України підтримували тісні стосунки з монастирями Святої гори. Деякі з них навіть притримувалися афонського уставу. І духовний інтерес запорозьких козаків до Афону прищеплювався саме через ці монастирі. У 1747 році запорозькими козаками на Афоні був заснований скит на честь Різдва Божої Матері, який називався Чорний вир. У цій обителі ігумен і більшість ченців були колишніми козаками. Тому обитель неофіційно і називалася «духовне Запоріжжя на Афоні». Її ктиторами були отаман Запорозької Січі Петро Калнишевський та імператриця Єлисавета Петрівна. Знаючи про таку релігійність запорозьких козаків і всього українського народу архімандрит Великої Лаври Ієрофей бажав відкрити грецький монастир у фортеці Святої Єлисавети для духовної підтримки грецьких родин, що на той час вже поселилися біля фортеці, та як представництво (подвір’я) Афона на цих землях. На жаль, цьому великому благословенню Святої Афонської гори не судилося збутися, але афонські ченці не залишили наше місто і нашу землю без молитви. Греки-переселенці збудували на форштадті фортеці дерев’яну церкву, яка називалася на честь Володимирської ікони Божої Матері (зараз Кафедральний собор Різдва Пресвятої Богородиці, в народі – Грецька церква). Причин, за якими монастир не був побудований в Єлисаветграді ми не знаємо. Але як би в пам'ять про таке благословіння святої Афонської гори, в нашому місті є храм преподобного Афанасія Афонського на 101-му мікрорайоні.https://www.youtube.com/watch?v=xJFAxrosqZw

Gepostet von Храм Благовіщення Пресвятої Богородиці am Dienstag, 17. Juli 2018