Друга неділя після Пасхи – Антипасха – завершує собою Свято, що тривало сім днів. Ця неділя, яка називається Фомина неділя, «Красная горка» (як кажуть в народі) є початком вінчань і весіль після довгого посту. Назва неділі дає нам привід поговорити про віру та невір’я … Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?… «До кінця часів збідніє віра ».Так оповідає нам Євангеліє. Нині ми є свідками цього. Скільки людей живуть в містах і селах, а храми порожні. Не ходить народ до Церкви, тому що немає віри. Святі отці кажуть, що ніщо не потрібно людині так, як потрібна йому віра, людина повинна бути віруючою або шукати віри, інакше вона пуста людина. Від віри залежить не тільки добробут людини, але і суспільства. Суспільство без віри, як корабель без керма. Віра – якір порятунку, вона рятує з відчайдушного становища , яке здається безвихідним, Віра – душа народу. Без віри народ буде як труп, швидко розкладатися і зникати. Добрі наміри – від віри, добрі думки – від неї. Без віри суспільство – стадо звірів, часто готових розтерзати один одного. За словами Іісуса Христа «невіруючий вже засуджений». Невіра – гріх і безумство.
У чому сила та міць апостольської православної віри? У виконанні заповідей Христових! Така віра виникає від слухання і читання Слова Божого. Читанням Євангелія, Діяння святих апостолів, настанови святих отців Церкви, життя святих угодників Божих виганяється дух зневіри. Навіть якщо читаєш і забуваєш – все одно читай, тому що в момент читання ти освячуєшся Божим Словом. Молися: «Господи, дай мені віру, поможи моєму невірству ». Апостол Фома, будучи з іншими апостолами, мав віру, але коли залишився один – завагався. Тому і нам потрібне спілкування з віруючими людьми. Церква – дім Божий. Якщо християнин відсікається від Церкви, то позбавляється духовного харчування і духовно гине. Ось тому народ і став невіруючим, тому що не молиться, не ходить до церкви. Хто до Бога, до того і Бог! Храм Божий – рай на землі, Святі Таїнства – двигуни духовні, благочестиві бесіди – їжа духовна. Бо «Бо де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, там Я серед них» (Євангеліє від Матвія). Без справжньої віри неможливо догодити Богові, спастися!
Апостол Фома повірив у Воскресіння Спасителя тоді, коли вклав пальці свої в рани Господні, і вигукнув: «Господь мій і Бог мій! Промовляє до нього Іісус: Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні (щасливі), що не бачили й увірували!»
«Дивний Бог у святих своїх!» – говорить нам Святе Письмо. І ми віруємо в силу молитв і допомоги Божої Матері і святих угодників Божих. А для нас це свята Єлисавета – мати Іоанна Хрестителя, наша небесна покровителька. Носячи її ім’я (а ім’я Єлисавета означає «та, що шанує Бога), ми віримо в Євангеліє, віримо і довіряємо Богу і його святим. І ця віра допомагає нам і рятує нашу Вітчизну.
А 17 квітня в цьому році – Радониця. Поминаємо всіх од віку спочилих православних християн, «гробки», «могилки». Поминання наших покійних вдома, в церкві, на цвинтарі теж висловлює (показує) нашу віру або навпаки,
безвір’я, марновірство, безкультур’я. Молитва в церкві, на могилі покійного, поминальна трапеза – все це повинно бути з вірою, з благоговінням, з повагою до особистості покійного.
Христос Воскрес, дорогі наші покійні близькі, покійні бабусі і дідусі! Радість Пасхи ми принесемо вам на місце вашого останнього спочинку, на ваші святі могилки. Сповідник віри XX століття єпископ Варнава (Бєляєв) закликав до Бога: «З’єднай, Господи, померлих і живих у нескінченній радості!»
Воістину Воскрес, Христос!
Протоієрей Євгеній Назаренко.
Просмотров (23)