«Розчулився князь Димитрій духом, упав на коліна і простяг руки до золотого лику Спаса, який сяяв далеко на чорному великокнязькому прапорі. Помолився в останній раз перед боєм за Русь Святу. І Бог почув його … » (Є.Поселянін.« Сказання про святих вождів землі Руської»).
Ігумен Троїце-Сергієвої Лаври, прп.Сергій Радонезький, благословив вел. кн.Димитрія Донського перед битвою з монголо-татарами і дав йому в допомогу з братії своєї обителі двох ченців – Олександра Пересвєта та Андрія Ослябю. Обидва вони полягли в битві з невірними.
Перемога на Куликовому полі (1380г) знищила військову міць Золотої Орди, дала свободу і Північній Русі і Київській Русі, і іншим народам, захистила і Європу. Протягом наступних майже 500 років ця битва вважалася найбільш кровопролитною і масштабною в світі.
Звершивши в Троїцькій обителі поминання православних воїнів, полеглих у Куликовській битві, вел. князь Димитрій запропонував Церкві щорічно перед 26 жовтня / 8 листопада за н.ст. (тезоіменитства князя – пам’яті святого великомученика – воїна Димитрія Солунського) поминати всіх православних воїнів. І в літописі записано, що було заповідано творити це поминання до тих пір, поки стоїть Руська земля.
Поминання воїнів всіх часів Київської Русі відбувалося в усіх православних церквах, при військових частинах, на місцях військових поховань. Ця важлива традиція відновлюється в багатьох храмах.
Згодом Церква в цей день стала поминати і всіх спочилих у вірі й надії життя вічного і цей день називати Димитрівського батьківською суботою (в цьому році 4 листопада).
Для віруючого християнина немає мороку смерті, немає по суті і смерті, а лише упокоєння або успіння в надії радісного ранку воскресіння. Для справжнього християнина страшна і жахлива тільки смерть душі. На землі ця смерть душі проявляється в нерозкаяності, в відлученні себе від Таїнств Святої Церкви … Якщо людина вмирає в такому стані нерозкаяності, то і за труною вона буде назавжди відлучена від Господа Бога. Ось цієї то другої смерті – смерті душі і потрібно нам боятися, лякатися і благати Господа Бога: «Не губи Ти моєї душі з грішниками, не згуби мене з нечестивими». Тому ми своєю молитвою і бажаємо нашим померлим блаженного спочинку, там в спокої і світлі, де немає ні хвороби, ні печалі, ні зітхання, але життя безкінечне …
Смерть завжди таємнича. Кожна пережита нами смерть близьких – тоненька ниточка від нас в інший світ, до Бога. Їх душі не зникли, не розчинилися в небутті. Вони знають, пам’ятають і чують нас. Вони потребують наших щоденних молитв вдома і в Церкві (особливо поминання на Божественній Літургії), в нашій милостині. Вони пішли, а любов до них і вдячність залишилися. Подумаймо про це і помолимося про них.
Помолимося і суто про всіх воїнів за віру і Батьківщину життя поклавших , за наших воїнів, загиблих за цілісність України в 2014-2017 роках, сходимо на місця їх поховань. Згадаймо всіх воїнів, захисників і будівельників нашої фортеці святої Єлисавети, матері Іоанна Хрестителя, всіх захисників нашої малої Батьківщини за всю історію і козацьких поселень, і міста святої Єлисавети. І помолимося про їх безсмертні душі.
У Бога мертвих немає, у Бога всі живі!
Протоієрей Євгеній Назаренко.
Просмотров (17)