Підходить до середини Свята Чотиридесятниця. На 19 березня (в цьому році) припадає Неділя 3-тя Великого посту, яка названа Хрестопоклонна. Але 19 березня (6 березня за іул. календарем) – день історичний для Христової Церкви. В цей день в 326 році в Єрусалимі свята цариця Єлена після нелегких розкопок на Голгофі знайшла Чесний Хрест, на якому був розп’ятий Ісус Христос …
… У старозавітні язичницькі часи хрест викликав у людей лише жах. Бо людська жорстокість вигадала цю кару як саму ганебну і болісну для найтяжчих злочинців. Хрест призначався лиходіям, а зійшов на нього Ісус Христос – Єдиний Праведний, душі Якого не торкнулася навіть нечиста думка. І ця душа вмістила в себе весь океан страждань і гріхів роду людського. І розіп’яли цю безневинну душу на хресті людська злість, нездатність первосвященика і його оточуючих протистояти диявольським навіюванням, що спонукали їх свідомо повстати проти Правди й Істини. Вони вилили весь заряд зла на Ісуса Христа, який прийшов робити тільки добро і сіяти тільки любов, і зробили тоді саме підступне в історії зло … І з цього дня не залишають богоборці, вражені ненавистю до Небесного Батька і християн, подібних жертвоприношень, починаючи від крові Віфлиємських немовлят до нинішніх немовлят (аборти), від крові перших мучеників за віру до крові помазаника Божого Миколи II і його святої родини, крові багатьох тисяч християн, замучених за віру в безбожні часи 20 століття, сотень тисяч жертв голоду і репресій в нашій країні до нинішніх служителів Христа і Правди Божої в багатьох країнах світу. Засліплені дияволом , вони ненавидять Христа і рясно поливають християнською кров’ю собі шлях до пекла, а замучені ними йдуть в Царство Боже … Так Життєдайний Хрест Господній і по теперішній день «живе», як жива особистість, беручи на себе і безмежну любов і настільки ж безмежну ненависть. І як у першого Рятівного Хреста свого часу (минуло майже двадцять століть) виступили супроти один одному Любов і злість, вірність і зрада, – так судилося і в усі часи життя світу Хресту бути каменем спотикання. Хрест продовжує «жити» в світі – одним на порятунок, іншим – на вічну погибель. Боротьба зла і добра біля підніжжя Хреста триває заради любові або ненависті до Того, Ким освятилося Древо Хреста … У Хрестопоклонну неділю Хрест урочисто виноситься на середину православних храмів і залишається там весь тиждень (седмицю) для поклоніння віруючих.
Свята Церква пропонує Святий Хрест для духовного підкріплення всім, хто проходить подвиг посту. Як подорожній, втомлений від довгої дороги, відпочиває під розлогим деревом, так і православні християни, здійснюючи духовну подорож в Небесний Єрусалим – до Пасхи Господньої, знаходять в середині шляху «Древо хресне», щоб під його покровом набратися сил для подальшого шляху, щоб побачити ще раз вираз Божої Любові до людей.
У Єлисаветграді, місті святої Єлисавети, матері Іоанна Хрестителя, в XIX,-на початку XX століття Хрестопоклонна пісна ярмарка була однією з
найбільш людних і відвідуваних. Наші предки мали можливість урізноманітнити свій стіл різними соліннями, грибами, капустою і яблуками. Це було і підкріплення, і розрада віруючому народу на середині Великого посту, коли м’ясна їжа ніде не продавалася, багато кабаків на період посту закривалися і все інше, що і зараз ми можемо іноді бачити в деяких європейських християнських країнах.
«Хресту Твоєму, поклоняємось, Владико, і Святе Воскресіння Твоє славимо» – співають православні разом зі Святою Церквою. Початок і кінець земного життя нашого – це Хрест (хрещення, натільний хрестик, хресне знамення, несення свого життєвого хреста, надгробний хрест). Не забудемо і в середині нашого життя, починаючи з молодості, про Хрест Господній і наш хрест, про піст і молитву, про справи милосердя. Не забудемо і про вірність і любов до своєї земної батьківщини і до батьківської православної віри!
Протоієрей Євгеній Назаренко.
Просмотров (130)